Але вже на першій частині цього шляху швидкість їх різко зменшується. А в цей час продовжують формуватися наступні частки, що мають ту ж (один по одному значень) швидкість і здійснюючий аналогічний цикл гальмування. Однак можливий такий випадок, коли частка виявляється в тіні попередньої частки, за якої залишається траса зниженого тиску.

Тоді частки, що рухаються на невеликій відстані від передніх, тобто в зоні, де опір незначно, не будуть помітно втрачати швидкість. При втраті швидкості головною часткою через короткий час її нажене наступна за нею частка й увіллється в неї.

Одержавши новий імпульс і збільшивши масу, фронтова частка стрибком збільшить швидкість, після чого знову почнеться режим гальмування. Якщо прикладу часток, що прибудувалися в тіні попередніх, будуть випливати наступні, то комплекси, що зливаються, будуть періодично одержувати імпульси сили й просуватися вперед, чергуючи цикли поштовху й гальмування при поступовому загасанні руху.

Частки, що не потрапили в слід попередньої, швидко втратять швидкість, "зависнуть" і не будуть визначати швидкість фронту факела, частки ж, що пристроюються в слід поперед що летить, будуть "бомбардувати" і проштовхувати фронтові частки, хоча їхня середня швидкість поступово буде загасати.

Яка ж імовірність влучення наступних часток у слід попередньої? Якщо врахувати, що в початку факела щільність часток дуже велика й відстань між ними мало, імовірність прибудовування часток у голову й рух по трасах велика, тому що тиск у трасі знижено, а між трасами - підвищено.

Частки як би "скачуються" (засмоктуються) у трасу, у результаті чого їхній рух приймає строго організований рух по стихійно сформованих трасах. Тельки в головний (фронтальної) частини факела воно якісно міняється - частки не зберігають швидкість, тому що налітають на двигающиеся спереду, зливаються з ними й передають їм свою енергію поступального руху.